Терапія сенсорної інтеграції

Сенсорна інтеграція (сенсорна інтеграційна терапія) - процес, під час якого нервова система людини отримує інформацію від рецепторів всіх відчуттів (дотик, вестибулярний апарат, відчуття тіла або пропріоцепція, нюх, зір, слух, смак), потім організовує їх і інтерпретує так, щоб вони могли бути використані в цілеспрямованій діяльності. Іншими словами, це адаптаційна реакція, що служить для виконання певної дії, прийняття відповідного положення тіла, і т. п.

При виникненні порушень обробки сенсорних сигналів з'являються дисфункції в моторному, пізнавальному розвитку, а також в поведінкових характеристиках дитини.

Метою терапії сенсорної інтеграції (СІ) є посилення, балансування і розвиток обробки сенсорних стимулів центральною нервовою системою.

Симптоми порушення СІ:

• надмірна або недостатня чутливість до тактильних, зорових, слухових стимулів, а також руху, наприклад, уникнення торкання деяких фактур (пісок, каша);

уникнення занять з пластиліном, малювання пальцями;

• проблеми з маніпулюванням, використанням столових приборів, ножиць;

неправильне захоплення олівця;

надчутливість до звуків, до світла;

• труднощі у навчанні письма і читання;

проблеми з навчанням їзди на велосипеді;

• уникнення катання на гойдалках, каруселях або надмірне захоплення цими іграми;

• утруднення при переписуванні з дошки, пропускання букв, складів;

• труднощі в розрізненні правого та лівого боків, особливо, коли у дитини немає часу, щоб задуматися;

• низький поріг чутливості до близькості іншої особи;

• занадто високий або занадто низький рівень рухової активності, розлади м'язового тонусу;

слабка рухова координація (ці проблеми можуть стосуватися великої або дрібної моторики);

• рухова незграбність;

• труднощі в концентрації, імпульсивність;

• швидка стомлюваність;

• відмова від соціальних контактів;

• затримка розвитку мови, рухового розвитку, а також труднощі в навчанні;

• слабка організація поведінки, відсутність планування.

Найбільшу ефективність методика дає в корекції дітей з синдромом Дауна, затримкою психічного розвитку, ДЦП, аутизмом. Дитина поступово вчиться інтерпретувати сенсорні відгуки і адаптуватися на нових і нових, більш досконалих рівнях. Окрім цього, метод є надзвичайно корисним дітям з нормальним розвитком для покращення уваги та концентрації, грубої та дрібної моторики, зорових і слухових здібностей, самосвідомості та самооцінки.

Комплекс вправ з сенсорної інтеграції створюється на основі сенсорної діагностики індивідуально для кожного пацієнта. Методи сенсорної інтеграції можуть і навіть повинні включатися як складові частини в заняття за будь-якими іншими методиками. Недооцінити значення стимуляції сенсорного сприйняття світу неможливо. Через розвиток сенсорики ми даємо дитині механізм пізнання світу.

http://childrenhealth.center/services/sensory-integration/

Сенсорна інтеграція через спеціально підібрані вправи — гойдалки, тактильні доріжки, ігри з піском, водою, м'ячами, стрибки, лазіння — допомагає «налаштувати» нервову систему. Це покращує увагу, саморегуляцію, моторні навички, мовлення та емоційний стан. Дитина стає спокійнішою, впевненішою в рухах, легше адаптується до нових умов і краще взаємодіє з однолітками. Регулярні заняття з сенсорної інтеграції — не просто ігри, а важливий крок до гармонійного розвитку мозку та тіла, що закладає основу для успішного навчання та соціалізації.

Ігри для сенсорної інтеграції включають активності, що залучають різні органи чуття (дотик, слух, зір, нюх, смак), а також розвивають рівновагу та відчуття положення тіла в просторі. Приклади ігор: ігри з піском або крупами, створення сенсорних коробок з різними текстурами, "сенсорні доріжки" з природних матеріалів, гойдалки, а також ігри на розпізнавання запахів, дотик або малювання тілом. 

ТАКТИЛЬНІ ІГРИ 

Ігри з піском або крупами: сортування, закопування, пошук захованих предметів.

Сенсорні коробки: наповніть коробку різними матеріалами, як-от крупи, макарони, дрібні іграшки, і запропонуйте дитині досліджувати їх руками. 

"Вгадай, що всередині?": покладіть в мішечок різні предмети (камінці, ґудзики, іграшки) і попросіть дитину вгадати, що всередині, не дивлячись, або дістати певний предмет. 

Малювання тілом: використовуйте фарби для тіла або пальчикові фарби, щоб малювати на папері або на тілі.

ІГРИ НА ВЕСТИБУЛЯРНУ ТА ПРОПРІОРЕЦЕПТИВНУ СИСТЕМИ

Гойдалки: використання гойдалок для розвитку вестибулярного апарату. 

Катання на велосипеді: активність, що стимулює відчуття рівноваги. 

Стрибки: стрибайте на батуті або просто підстрибуйте на місці.

"Сухий басейн": занурення в басейн з кульками, поролоном або іншими м'якими матеріалами. 

"Сенсорні доріжки": прокладіть на підлозі доріжку з різних матеріалів (камінчики, листя, жолуді, трава) та пройдіться по ній босоніж. 

ІГРИ НА НЮХ

"Вгадай запах": підготуйте баночки з різними речовинами (кава, кориця, ваніль, лимон) і запропонуйте дитині вгадати запах, просто вдихаючи його.

Пошук запахів: знайдіть у будинку або на вулиці предмети з різними запахами (квіти, трава, спеції). 

ІГРИ НА ЗІР І СЛУХ 

"Знайди відмінності": знайдіть на малюнку або фотографії відмінності.

"Звуковий пошук": під час гри в хованки, використовуйте звуки (плескайте в долоні, дзвоніть в дзвіночок), щоб показати, де ви ховаєтесь.

Музичні ігри: слухайте різну музику, танцюйте, грайте на музичних інструментах.

ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ 

Залучайте різні органи чуття до гри.

Створюйте сенсорні коробки з різноманітними текстурами.

Використовуйте природні матеріали (листя, камінці, шишки).

Не забувайте про гру з рухом, рівновагою та відчуттям тіла в просторі.